Вони торкнулися слави. Владислав Дмитренко - перший із 2000-х
01.04.2020
Вони торкнулися слави. Владислав Дмитренко - перший із 2000-х
Лише у віці 16 років та 123 днів зовсім юний та ще "зелений" Владислав Дмитренко вийшов у складі головної команди "Волині". То був календарний матч Прем'єр-Ліги, в якому лучани на виїзді протистояли донецькому "Шахтарю". Тоді Віталій Кварцяний досить багато довіряв молоді, але саме Влад став першим футболістом із датою народження пізніше 31-го грудня 1999-го року, який дебютував у вищому дивізіоні українського футболу. До речі, тоді протягом семи днів він встиг пограти за всі три команди "Волині" - головній, молодіжній та юнацькій.

Після того, як луцька команда понизилася у класі, Дмитренко провів у її складі сезон у Першій лізі, а влітку 2018-го поїхав грати на юнацький склад німецької "Вікторії" з Кельну. Минулого літа Влад підписав контракт із "Металістом 1925". Сьогодні він став героєм рубрики "Вони торкнулися слави", яка є авторським продуктом Професіональної футбольної ліги України. 19-річний плеймейкер розповів про роботу під керівництвом Віталія Кварцяного, втрачені через бюрократію можливості у Німеччині та тренерську філософію Андрія Демченка.


Мрія про "Волинь"
Я корінний лучанин, тому, як і всі діти, завжди мріяв виступати за "Волинь". У ті часи команда грала у Вищій лізі, тому й склад був серйозним. Я підпускався до основи з низкою інших молодих виконавців, тим більше, любов Кварцяного до молоді відома. До того ж, у клубі на той момент вже почалися фінансові проблеми, тому гравці молодіжного складу грали за основний, а 19-річні грали, як за дубль, так і U-19.



Кваліфіковані партнери
Конкретно з основою я тренувався з 15-ти років, завжди соромився десь присісти в роздягальні, думав, краще постою. Але колектив був класним та дружним, дідівщини ніякої не було, максимум - м'ячі міг понести, але це нормально для молодого. Та й виконавці були на той час у команді дуже кваліфіковані.

Я ще пам'ятаю Матея за двосторонками проти основи, то Кварцяний завжди кричав, коли його хтось по ногам бив. А взагалі я вже не застав справді важких фізичних навантажень, про які тільки чув від старших хлопців, але з бронежилетом пограти встиг!



Школа Кварцяного
Я дуже поважаю Віталія Володимировича, адже саме він дав мені змогу спробувати дорослого футболу. Я розумію, що багато чим йому зобов'язаний та пам'ятаю це. Кварцяний перш за все подобається мені як людина: всім відомий образ тренера не зовсім співпадає з його реальною позафутбольною особистістю.

Самі розумієте, під час матчу чи тренування він весь у футболі, в емоціях. За полем Віталій Володимирович дуже інтелігентна людина, яка завжди прийде тобі на допомогу. Та й поговорити з ним є про що, адже Кварцяний дуже начитана людина.

Мені дуже подобалося, коли тренер когось пародіював з гравців. Пам'ятаю, після гри він добре так по одному молодому партнеру пройшовся та почав його копіювати. Я вже сидів і реально плакав від сміху, всі вже почали дивитися не на нього, а на мене.



Успіхи в Німеччині
У Німеччину я потрапив завдяки своїм агентам, а розпочалася вся історія ще в 17 років. Я розумів, що набагато легше буде заграти з раннього віку та закріпитися там. Спочатку я потрапив до менхенгладбахської "Борусії" U-19. Чесно кажучи, за тиждень, який там встиг побути, зрозумів, що сильніший за інших. Навіть самі хлопці мені це казали.

Завадило українське законодавство, яке забороняє трансфер неповнолітнім гравцям. Та й "Борусія" особливо ініціативи не проявляла, а кельнська "Вікторія" запропонувала конкретні умови. В принципі, все виходило в команді, ми навіть вийшли до молодіжної Бундесліги, тобто підвищилися у класі.



Контракт з "основою"
До речі, я також не дограв Чемпіонат до кінця, адже в мене закінчувалася віза та потрібно було їхати до України. Більше того, я був одним з небагатьох футболістів, з ким основна команди підписала контракт - на той момент вони вийшли з четвертого до третього німецького дивізіону.

Але через проблеми з документами, які постійно наш та німецький бюрократичні апарати відтягували, я залишився ні з чим. Тобто, ми просто не встигли владнати проблеми з документами. Мені також було складно повірити в те, що навіть друга сходинка в рейтингу бомбардирів мені не допомогла. На жаль...



Випадкова двосторонка
Після проведеного часу в Німеччині я пропав з усіх футбольних радарів України, тобто про мене просто забули. Після поверненню до України пропозицій взагалі не було. А в "Металісті 1925" я опинився взагалі випадково, за рахунок вдалої участі в двухсторонці основи з командою U-19. У підсумку я непогано себе проявив, але зіграв у тій грі абсолютно випадково. Бо просто підтримував на той час в Харкові ігрову форму.



Філософія Демченка
Зараз в Харкові хороший тренер, який знає, що робить, та в будь-якій грі не відступає від своєї філософії. Чесно кажучи, спочатку ми не дуже сприймали ідеологію тренера, але зараз команда реально перейнявся його ідеями. За рахунок цього в нас гарні шанси вийти до УПЛ. Але і суперники грають добре, я думаю, що на рівні з нами на підвищення в класі претендують "Рух" та "Волинь".