І 12 вересня 1926 року, як повідомив в своєму жовтневому номері журнал "Вісник фізичної культури", стадіон в урочистій обстановці був відкритий. Він відразу ж отримав звучну назву "Металіст".

Бути може, з його відкриттям дещо поквапилися, адже єдина західна трибуна ще стояла в лісах. І все ж, нам залишається лише заздрити небачених темпів і непідробним ентузіазмом тих безповоротно минулих років.

Харківські металісти святкували відкриття свого нового стадіону, – писав журнал, – що є найкращим в Україні. В результаті напруженої роботи виріс грандіозний стадіон, де всі робочі Петінкі, і в першу голову металісти, зможуть тепер знайти розумне розвага, відпочинок і зміцнити своє здоров'я. Більше 8000 глядачів зібралися на відкриття і серед них закордонні гості: делегації англійських гірників і голландської молоді.

По звуку спортивної сирени на стадіон виходять понад 500 фізкультурників-металістів "всіх родів спортивної зброї".

Від імені Харківського райкому металістів т.Соловьев оголошує стадіон відкритим, т.т. Височиненка (ЦК КП (б) У), Буценко (ВУЦВК), Гаврилін (ОкрИК), Рабичев (ВУСПС), Блях (ВСФК), Кролевецький (Донбас), Димен (голландська молодь) та інші вітають металістів, відзначаючи велике значення стадіону як фізкультурного центру.

Після привітань розпочалася спортивна програма, де металісти наочно показали різнобічність своєї роботи. Після масових вільних вправ проведено біг на 60, 100 і естафета 4х100 м, де 2-й команді "Металіст" вдалося встановити нове вище всеукраїнське досягнення. Дуже цікаво пройшло перетягування каната, який привернув увагу глядачів. На зміну потім прийшли безшумні велосипедисти, показавши для початку на треку дуже хороші результати. День закінчився футбольним матчем "Металіст" (Харків) – Дніпропетровськ (збірна). Результат 2:2".

У вихідному варіанті стадіон мав нестандартної (450 м) і не самою рівною біговою доріжкою, тому основні офіційні легкоатлетичні змагання поки що частіше проходили на "Червоному залізничнику" (на Іванівці). Зате навколо доріжки "Металіста" розташовувався єдиний в місті асфальтований велотрек з пологими віражами. У повоєнні роки він припинив своє існування, а єдиним нагадуванням про нього були до недавнього часу перші ряди трибун навколо поля, що мали відмінну від інших рядів спадистість.

Повністю об'єкт був готовий тільки до кінця травня 1927 року, і тоді на стадіоні відбулося повторне, більш пишне свято відкриття. Під західною трибуною почали діяти спортивні зали, що дозволяли проводити тренування і змагання з гімнастики, боротьби, важкої атлетики, боксу та інших видів спорту. З того часу "Металіст" став головною українською футбольною ареною.

У 1933 році "Металіст" зазнав першої реконструкції, в ході якої західна трибуна була розширена до 6 тисяч місць. Навпаки неї була споруджена східна трибуна на 5 тисяч місць, всередині якої розміщувався зал для масової фізкультурної роботи, де можна було ознайомитися з новинками спортивної періодики, поруч знаходилися приміщення для хокеїстів, роздягальні, грілка і кафе. На території стадіону були поставлені фігури фізкультурників, зроблені скульптурні барельєфи, вази з квітами, висаджені кущі та дерева.

У довоєнні роки стадіон двічі змінював свою назву. Спочатку його перейменували в стадіон "ХПЗ", в честь заводу, який взяв над ним шефство. Потім він отримав назву "Зеніт". У 1941 році паровозний завод був евакуйований за Урал, де він налагодив випуск легендарних танків Т-34. А життя на стадіоні, тепер з назвою "Трактор", завмерла …

Війна не пошкодувала стадіон. Обидві його трибуни були практично повністю зруйновані. Відновлення футбольної арени почалося тільки в 1949 році. А вже з 1950 року на стадіоні стали проводити матчі чемпіонату СРСР. Тоді стадіон називався "Дзержинець", з 1956 року – "Авангард", а в 1963 році повернув свою першу назву – "Металіст".

В середині 60-х років минулого століття було прийнято рішення про реконструкцію спортивного комплексу. Роботи почалися в 1966 році. Споруджено гігантський піддашок над західної та північної трибунами. Крім того, вперше в Радянському Союзі була обладнана дренажна система, а через деякий час був вирощений чудовий газон, кращий за якістю в СРСР.

Роботи по реконструкції стадіону тривали до 1974 року, але так і не були завершені. Деякі конструктивні елементи були доопрацьовані в період з 1982 по 2004 рік, але капітальну реконструкцію "Металіста" не проводили більше 30 років.

А в 2007 році проекти з модернізації спортивної інфраструктури Харкова, завдяки приходу в ФК "Металіст" Олександра Ярославського, набули нового звучання і нову місію - забезпечити Україні право прийняти Євро-2012 в паритетному з Польщею форматі "4х4". Була заново відбудована східна трибуна, і в травні 2008 року стадіон вперше прийняв фінал Кубка України з футболу.

5 грудня 2009 року "Металіст" був урочисто відкритий після грандіозної реконструкції, а зовсім недавно на стадіоні з'явився новий, надсучасний газон. Сьогодні стадіон "Металіст" є предметом гордості і любові всіх харків'ян, приймає матчі вищого рівня, єврокубки і матчі національних збірних, і по праву вважається одним з кращих стадіонів не тільки в нашій країні, а й у всій Європі.