Харків і харків’яни мають свою «Народну команду»
Харків і харків’яни мають свою «Народну команду»
Для харків’ян одним із символів міста, поряд із Дзеркальним струменем, Каскадом, ХНАТОБом і лісопарком, є, безумовно, футбольний клуб «Металіст». Успіхи й невдачі команди дуже близько сприймалися і сприймаються жителями Харкова, навіть тими, хто не є уболівальниками.

У цій статті я хотів би показати успішний зразок того, як спорт може існувати без політики, олігархів і в партнерстві з владою, соціально відповідальним бізнесом і небайдужими до футболу вболівальниками.

Хотів би почати з початку й показати становлення справді «народної команди» «Металіст 1925», її історію, власників і дії небайдужих людей, які і зробили можливою появу незалежного від політиків і олігархів Клубу. Ця подія повернула радість футболу, дозволила сподіватися, що глядачі знову прийдуть на рідний стадіон і зможуть гордитися одним з основних символів міста.

Клуб «Металіст» має дуже давні традиції та історію, що налічує 91 рік. Але якби хтось ще недавно сказав, що в Харкові від «Металіста» («Металіста»!!!) залишиться тільки назва, дилетанти й невдахи, ми б ніколи не повірили. Але життя, в якому, на жаль, знаходиться місце не тільки для творців, а й для руйнівників, завжди піднесе урок. І от команда, яка обґрунтовано претендує називатися європейським грандом, виявляється знищеною. Ні, не подумайте, футбольний клуб «Металіст» веде статутну, спортивну, комерційну діяльність, і з Реєстру підприємств України його ніхто не виключав. І не збирається. Цей ФК «Металіст», мабуть, задовольняє свого власника і рівень його уявлень про футбол. Животіння клубу сприймається власником спокійно й без переживань. «Металістом», який був гордістю харків’ян, нині керують зі столиці іншої держави, ведучи його невідомим нам шляхом. І все ж дитячі команди ФК «Металіст» (Харків) з останніх сил беруть участь у чемпіонаті ДЮФЛУ, в анабіозі дитяча Академія і УТБ у селищі Високий, нависнула загроза й над частиною стадіону, що належить «власнику». Але кінець сумний і неминучий. Розпочато провадження про банкрутство.

Той «Металіст», цілком імовірно, зникне, і залишиться тільки пам’ять. Багато славетних сторінок і імен у його історії. Але мені зараз хотілося б згадати сучасну історію того клубу, яка почалась у 2006 році, коли Олександр Ярославський став його власником.

За час його керівництва клуб установив національний рекорд, зумівши шість разів поспіль завоювати «бронзу» чемпіонату країни. У цей період «Металіст» також двічі виходив у півфінал Кубка України з футболу й був регулярним учасником Кубка УЄФА, де один раз (у 2012-му) дійшов до чвертьфіналу.

Виникає питання, навіщо бізнесмену, який займається реалізацією найбільших інвестиційних проектів, має активи в промисловості і банківському секторі, потрібен футбольний клуб?
Одного разу Олександр Ярославський висловився: «З точки зору інвестицій – це збитковий проект. А в частині душі, серця й задоволення – дуже прибутковий. Я не цікавився футболом, а тепер буваю практично на всіх матчах. Я колись казав, що «Металіст» – це дорога іграшка, але зараз беру свої слова назад. Я б не називав це іграшкою, це дуже серйозна справа».
Реалізовані Олександром Ярославським проекти:
1. Реконструкція стадіону «Металіст» на умовах державно-приватного партнерства (частка Ярославського склала 30 %). Стадіон було відкрито 5 грудня 2009 року.
2. Будівництво сучасної тренувальної бази ФК «Металіст» – 100-відсоткове фінансування Ярославського (у період Євро-2012 тут розміщувався тренувальний табір).
3. Будівництво дитячої футбольної академії – 100-відсоткове фінансування Ярославського (при підготовці і під час проведення Євро-2012 грала роль волонтерського центру УЄФА).

У цей же час Група DCH Олександра Ярославського брала безпосередню участь у реконструкції харківського аеропорту. Реконструкція аеродрому здійснювалася за рахунок державного фінансування, у той час як будівництво нового термінала (який на сьогодні є єдиним приватним терміналом в Україні) і реконструкцію старих будівель аеропорту було цілком виконано коштом Олександра Ярославського. За останні 25 років це перший проект такого роду в Україні. Новий термінал харківського аеропорту було відкрито 28 серпня 2010 року.
На кошти Ярославського в Харкові також було збудовано перший готель класу люкс, Kharkiv Palace 5*, який відкрився 5 грудня 2011 року. Під час Євро-2012 тут розміщувалася штаб-квартира УЄФА.

Реконструкція аеропорту й будівництво готелю проводилися в рамках підготовки міста до Євро, і для людей участь Ярославського в таких проектах вбачалася дуже гармонійною, враховуючи його безпосереднє відношення до футболу і любов до «Металіста» харків’ян.

На жаль, відразу після завершення Євро-2012, у грудні 2012-го, клуб перейшов у володіння іншого інвестора, Сергія Курченка.

Водночас слід зазначити, що, будучи банкіром, інвестором і бізнесменом у набагато більшому ступені, ніж політиком, Ярославський грамотно організував менеджмент клубу, стратегію, трансферну та кадрову політику. Це, як будь-який інший бізнес-проект, укупі з фінансовими можливостями Олександра Владиленовича дало позитивний результат і відбилося на досягненнях і якості гри команди на радість харків’янам. Однак ця радість, через відомі обставини, виявилася тимчасовою.

Період занепаду клубу припав на час володіння ним Сергієм Курченком. Цю людину, до купівлі клубу нікому не відому, часто пов’язують з так званою «сім’єю», тобто структурами, близькими до Януковича. Після революції в лютому 2014 року в серпні того ж року Генеральна прокуратура України класифікувала компанію Сергія Курченка ВЕТЕК як злочинну організацію. ГПУ встановлено, що група осіб у складі кількох десятків чоловік з метою створення злочинної організації утворила групу компаній ВЕТЕК, до складу якої входили фіктивні підприємства, а також нелегальний адміністративний апарат у складі ряду департаментів органів центральної виконавчої влади. Також встановлено, що ВЕТЕК з 2009 року по лютий 2014 року на спеціалізованих аукціонах скрапленого газу, призначеного для потреб населення, незаконно заробила понад 3 млрд грн. Але в цей же час накопичувалися величезні борги перед державою і працівниками клубу, який просто мчав у прірву.

24 лютого 2014 року тренер Мирон Маркевич подав у відставку й заявив про можливе припинення існування клубу. 8 червня 2016 року було оголошено про виключення «Говерли» та «Металіста» з учасників української ліги. Обидва клуби не отримали атестат ФФУ через порушення фінансового характеру, а простіше кажучи, божевільних за обсягом боргів.
Ентузіасти й небайдужі харків’яни спробували врятувати хоча б Академію клубу, але, зіштовхнувшись із амбіціями та жагою особистої наживи тих, хто залишався в керівництві Академії, змушені були згорнути цей перспективний проект. От, власне, короткий виклад того, що сталося з клубом після того, як з нього пішов Олександр Ярославський. А саме – різке падіння, залишення команди головним тренером, тотальні борги, розбиті надії уболівальників і, як наслідок, припинення існування.

Причина цього криється не тільки у втечі власника клубу Курченка в РФ після революції. Складно зрозуміти інтереси Курченка при купівлі клубу. Швидше за все, «сім’я» хотіла, так само, як і всі олігархи, мати свою команду, і завдяки їй – доступ в елітарний європейський бомонд. А який клуб був «гідний» їх уваги? Природно, як мінімум призер чемпіонату. «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро» вже були зайняті, і тому вирішено було заходити в «Металіст».

Оскільки жодних спортивних або навіть економічних інтересів, як з усього видно, у Курченка не було, обізнаності в цій справі також, а була чиста політика й бажання мати клуб, то все це призвело до краху. І «Металіст» пішов в історію, завершивши своє існування безславним розоренням.

Але, на щастя, серед харків’ян знайшлися люди, які не втратили бажання мати гідний Харкова клуб і мають невгамовну енергію та цілеспрямованість. Організаторські здібності, скажена працездатність і самовіддача відомого всій країні Сергія Стороженка і його однодумців зі створення нового клубу колись увійде в підручники і впишеться в історію футболу, як один з небагатьох унікальний приклад створення на нових принципах «народної команди». Без політиків, без олігархів, без потужного ресурсу ФПГ.

Звичайно, це не було б можливо без повної моральної підтримки Харківської обласної державної адміністрації під керівництвом на той момент системного, послідовного організатора й тонкого психолога Ігоря Райніна. Коли він перейшов на роботу до Києва, у багатьох виникли побоювання, чи підтримуватиме новонароджену команду керівництво області. На щастя, всі побоювання швидко розвіялися. Новий керівник області, Юлія Світлична, будучи цілеспрямованою спортивною особистістю, швидко вникнула в питання клубної організації і не тільки зустрілася з колективом, а й почала регулярно відвідувати матчі улюбленої команди, жваво цікавлячись її життям.

Трохи про історію створення Клубу. Вона розпочалася в серпні 2016-го. Сергій Стороженко, як колишній перший віце-президент ФФУ, який щиро любить футбол і професійно в ньому розбирається, запропонував концепцію клубу, де принцип побудови взаємин усередині колективу такий: усі рівні, і колективний розум обирає оптимальне рішення. Тому принципові, головні, стратегічні рішення виробляються колективом власників за участю членів клубу, яких зараз вже бiльше нiж 400, але проводяться в життя безпосереднім керівником ТОВ «Металіст 1925» Харків» легендарним у минулому футболістом і знавцем спорту Володимиром Лінке.

Народження клубу і його результати свідчать про те, що створене партнерство багатьох осіб можливе. Тому, незважаючи на поки ще маленькі перемоги нашої команди, я вірю, що клуб буде розвиватися, що прийдуть великі перемоги і трофеї, і в те, що всі ми, фанати клубу, прості харків’яни, робимо це можливим. Натомість команда дарує нам хвилини радості, дає надію і гордість за її перемоги і красиву гру, а також за те, що кожен уболівальник команди може гордо сказати: «Це моя команда!» І це буде правдою. Причому команда, побудована на принципах участі кожного і всіх разом, поки єдина в Україні.

Зараз у нашого клубу складний період становлення і переходу на рейки професійного футболу. Вірю, що він буде вдалим.
Як то кажуть, «Немає злого, щоб на добре не вийшло» – тож і вийшло, що Харків і харків’яни мають свою, «Народну команду».

Назар Євгенович Ванюшин, депутат Харківської обласної ради
Автор: Назар Ванюшин
Просмотров: 810