Велосипед, настільний теніс та баскетбол. Love story гравців "М1925"
21.04.2020
Велосипед, настільний теніс та баскетбол. Love story гравців
Ми продовжуємо знайомити вас, шановні вболівальники, з другими половинками футболістів "жовто-синіх" і сьогодні у четвертій частині рубрики "Love story" до вашої уваги дружини Михайла Шершня та Віталія Кольцова - Анастасія та Ірина, відповідно.

Кохайте, будьте коханими та, звичайно ж, здоровими!






- Розкажи, як ви познайомилися та наскільки давно разом?

Анастасія (дружина Михайла Шершня):
- Разом ми вже п'ять років. Познайомилися у Кременчуці ще в ті часи, коли Миша грав за молодіжну команду луганської "Зорі". Познайомилися ми не через соціальні мережі, а через мою подругу, яка на той час вже спілкувалася з другом Михайла. Потім ми почали гуляти, спілкуватися, пізнавати одне одного краще та якось одразу зрозуміли, що підходимо! Так ми і почали зустрічатися…

Ірина (дружина Віталія Кольцова): - Це було у 2012-му році. Віталік побачив мене на матчі "Олімпік" - "Севастополь", я йому сподобалася та через спільних знайомих знайшов мене у соціальних мережах. Запросив на побачення, якийсь час провели у "цукерково-букетному" періоді, а вже за місяць почали жити разом. Таким чином, разом ми вже вісім років та виховуємо півторарічного сина Максима.

- Як це, бути дружиною футболіста?

Анастасія:
- Бути дівчиною футболіста дуже нелегко, але, в той же час, дуже цікаво переживати разом перемоги. Це дуже круто та весело, під час поразок його треба підтримати, сильно, так би мовити, не нависати, аби до нього якомога швидше повернувся граний настрій. Тоді він зможе продовжити працювати і знову вигравати. Найбільш важко, звичайно, переносити відстань. Коли він на зборах, я дуже сумую, але до цього вже звикла. Тому, із впевненістю можу сказати, що бути дружиною футболіста мені дуже подобається!

Ірина: - Це чудово! Не розумію, коли кажуть, що це дуже складно. За час виїзних матчів чи довгих зборів ми встигаємо дуже скучити одне за одним.

- Футболіст дуже багато часу приділяє футболу, адже це його робота. Коли він вдома, як проводите вільний час, які улюблені місця у Харкові?

Анастасія:
Вдома разом поки ми буваємо рідко, тому що перебуваємо в різних містах. У період карантину у нас одне велике заняття - це виховання доньки. Поки Ліана спить, ми можемо зайнятися разом домашнім фітнесом, подивитися серіали чи фільми. Або ж я займаюся своїм навчанням, а він в цей час їде за місто, аби там побігати та зайнятися своєю фізичною формою. Буває, ми це робимо всі разом із дочкою та моїм батьком. Вони можуть пограти у тенісбол. У Харкові ми часто відвідуємо один ресторанчик у центрі міста, парк Горького та великі торгові центри.

Ірина: - У Харкові чудові парки, а нашими улюбленими є сад Шевченка та парк Горького. Там завжди багато людей, вирує життя та знаходяться гарні дитячі майданчики.

- Можливо, у нього є хобі, про яке мало хто знає?

Анастасія:
- Мій чоловік може займатися багатьма речами, наприклад, читати книги, кататися на велосипеді, любить грати в настільний теніс, та й у великий до моєї вагітності ми грали часто.

Ірина: - Він дуже любить баскетбол, грає в нього частенько, а взимку навіть ходив на матчі "Харківських Соколів". Також Віталік любить настільний теніс, іноді грає з партнерами по команді на базі у Високому.





- Які улюблені страви ти готуєш своєму коханому?

Анастасія:
- Ой, він у мене особливо не перебірливий, ніколи ні від чого не відмовляється, але особливо любить окрошку, ну, а в ресторані ми можемо з'їсти соковитий стейк та по свіжому салату.

Ірина: Найулюбленіша страва чоловіка - це голубці за фірмовим рецептом його мами.

- А як ласкаво називаєш другу половинку?

Анастасія:
- Гарне запитання! Я його люблю називати "Шершуля", також стандартно "Котя" чи "Зая". Коли злюся на нього, називаю по імені.

Ірина: "Коханий". Тільки так.

- З дружинами інших гравців "М1925" спілкуєшся? Можливо, навіть з кимось дружите?

Анастасія:
Бачилася з дівчатами лише кілька разів, тому нормально познайомитися ще не встигла. Трохи більше спілкуюся з Радою - дружиною нашого головного тренера.

Ірина: Спілкуюся з Лілею - другою половинкою Антона Савіна, ми довгий час спілкуємося та дружимо. У прекрасних стосунках із дружиною головного тренера Радою Демченко.

- Ви - молоді батьки. Як змінилося ваше життя з народженням дитини?

Анаcтасія:
- З народженням нашої крихітки наше життя змінилося, це однозначно. Ми дуже сильно стали відчувати підтримку одне одного та зрозуміли, що наше спільне життя, по суті, тільки почалося. Ми усвідомили те, що народження нашої доньки - це найбільша перемога та найбільше щастя, з яким ніщо не може зрівнятися!

Ірина: - Віталік завжди був дуже уважним та турботливим. А з появою Макса він став ще більш люблячим та уважним. Любить гуляти з сином, гратися, а втрьох із м'ячем вони ніби одне ціле - прокидаються та засинають разом із ним. Мене, як маму, це дуже тішить.

- Наостанок: чим займаєтеся в цей важкий період карантину. Можливо, хочете щось побажати вболівальникам?

Анастасія:
- У цей період 100% часу ми проводимо вдома з родиною та, звичайно, турбуємося за нашу дитинку. Чоловік намагається виконувати ті завдання, які йому надав тренерський штаб, а я у вільний час займаюся своїм навчанням.

Хочеться побажати всім уболівальникам терпіння, виконувати всі вказівки медиків, а ще - якомога швидше потрапити на матч "Металіста 1925". Сподіваємося, це станеться дуже скоро!

Ірина: - У першу чергу, виконуємо всі рекомендації щодо карантину. Лише інколи Віталік бере нас із собою в місця, де немає людей, він там бігає та підтримує форму, а ми гуляємо з малюком.

Вболівальникам хочемо побажати терпіння та позитивних емоцій, сподіваємося, що скоро це все закінчиться, а наша улюблена команда повернеться на стадіон "Металіст", де буде радувати всіх перемогами!

Прес-служба "М1925"
Переглядів: 519