Знайомство у 14 та зустріч по дорозі з гри. Love story гравців "М1925"
06.04.2020
Знайомство у 14 та зустріч по дорозі з гри. Love story гравців
Карантин триває, але клубна прес-служба "жовто-синіх" роботу не зупиняє та продовжує знайомити вболівальників із позафутбольним життям клубу. У другій частині рубрики "Love story" ми познайомимо вас із другими половинками гравців команди Владислава Дмитренка та Роберта Гегедоша. Ми поспілкувалися з дівчиною Владислава - Тетяною та нареченою Роберта - Анастасією. Що з цього вийшло, читайте далі.

Вже зараз ми готуємо третю "серію" рубрики, героями якої стануть другі половинки ще двох гравців "М1925" - Сергія Романова та Максима Банасевича.

Ну і традиційне побажання. Кохайте, будьте коханими та, звичайно ж, здоровими!






- Розкажи, як ви познайомилися та наскільки давно разом?

Тетяна (дівчина Владислава Дмитренка):
- Познайомилися ми в одній із соціальних мереж, коли мені було ще 14 років, а Владу - 16. Перше повідомлення від коханого виглядало так: "Навчиш мене?". Як для першого sms, то, чесно кажучи, мене воно дійсно загнало в глухий кут. Насправді, мова йшла про залишені мною лайки під його декількома фотографіями, які пройшли повз його увагу. З такого цікавого повідомлення і почалося наше спілкування. Пройшло близько десяти місяців та ми почали зустрічатися. Разом ми вже більше 2,5 років, проте, в нас немає точної дати початку стосунків. Саме тому ми якось звикли не святкувати подібні "річниці".

Анастасія (наречена Роберта Гегедоша): - Історія наших стосунків почалася відносно нещодавно, але з упевненістю можу сказати, що розвиваються вони у геометричній прогресії. Все почалося минулого літа, Робі знайшов мій акаунт у соціальній мережі, таким чином ми і почали спілкуватися. Тоді він грав за "Минай". Я сама родом із Ужгорода, але останні 12 років там не проживаю. Я досить таки скептично ставлюся до знайомства через інтернет, але наше спілкування було легким та невимушеним. Він писав мені практично кожного дня, цікавився, як в мене справи, чим я живу. На той час я жила та працювала в Києві, але до зустрічі справа так і не доходила: у нього постійні роз'їзди, у мене графік досить щільний. І ось 1-го вересня минулого року ми зустрілись. Я приїхала до Львову провідати свою бабусю, а він повертався з виїзної гри проти "Інгульця" та до Закарпаття трохи не доїхав (сміється). Саме з того моменту ми поринули у перший, найбільш романтичний період стосунків.

- Як це, бути дівчиною футболіста?

Тетяна:
- Чесно кажучи, спочатку було дуже важко, але я розуміла, на що йду. Ми дуже рідко бачилися, приблизно раз у три місяці, особливо, коли Влад грав у Німеччині. Зараз, на щастя, є можливість бачитися трохи частіше, оскільки я переїхала до Києва, а до Харкова зі столиці набагато ближче, ніж із Луцька. Свята ми рідко проводимо разом, це сумно, але до такого вже звикли. Головне в таких випадках - взаєморозуміння. Підсумовуючи, хочу сказати, що дівчиною футболіста бути класно, незважаючи ні на що. А той довгий час, коли ми не бачимося, дійсно вартий тієї теплої та довгоочікуваної зустрічі після.

Анастасія: - Нас розділяла практично тисяча кілометрів, але, можливо, це навіть було на краще. Ми постійно шукали можливість приїхати одне до одного. Відстань робила свою справу, всі зустрічі були яскраві та емоційні. І ось за півроку абсолютно несподівано Роберт зробив мені пропозицію руки та серця, свідками якої ви були у студії харківської радіопрограми. Я погодилася та зараз ми разом живемо у Харкові.

- Футболіст дуже багато часу приділяє футболу, адже це його робота. Коли він вдома, як проводите вільний час, які улюблені місця у Харкові?

Тетяна:
- Полюбляємо гуляти містом, відвідувати кінотеатри, різноманітні заклади харчування, а інколи залишаємося просто вдома та відпочиваємо, знаходячи щось цікаве для перегляду. Дуже подобається, коли Влад показує нові для мене місця у Харкові. А так, дуже подобаються прогулянки парком Горького та центральними вуличками міста.

Анастасія: - Оскільки ми лише нещодавно переїхали до Харкова, улюблених місць ще не знайшли. Через те, що зараз у країні карантин, вільний час ми проводимо вдома, дивимося фільми, читаємо книги та допомагаємо одне одному по господарству.

- Можливо, у нього є хобі, про яке мало хто знає?

Тетяна:
- Знаєте, мабуть, хоббі, про яке мало хто знає, у Влада немає. Або ж я про нього не знаю (сміється).

Анастасія: - Насправді, Робі непогано готує, сам про це, що правда, не здогадується. Нещодавно приготував відмінну вечерю.





- Які улюблені страви ти готуєш своєму коханому?

Тетяна:
- На жаль, я не маю можливості бути поруч та готувати коханому його улюблені страви, оскільки ми живемо в різних містах. Проте, коли разом, люблю готувати Владу сирники.

Анастасія: - Коханий дуже любить на сніданок мої сирнички, а окрошку готовий їсти цілодобово.

- А як ласкаво називаєш другу половинку?

Тетяна:
- Сонечко, котик, бусінка та ж Владік. Насправді, по-різному, але найчастіше саме сонечком.

Анастасія: - Можу говорити Робік, якщо злюся на нього, то називаю Робертом. Він відразу розуміє, що справа пахне "гасом".

- З дівчатами інших гравців "М1925" спілкуєшся? Можливо, навіть з кимось дружите?

Тетяна:
- З другими половинками гравців "М1925", на жаль, не спілкуюся. В цьому плані мені заважає відстань. Але, думаю, це питання часу.

Анастасія: - На жаль, не спілкуюся! Майже одразу після переїзду до Харкова об'явили карантин.

- Наостанок: чим займаєтеся в цей важкий період карантину. Можливо, хочете щось побажати вболівальникам?

Тетяна:
- В період карантину більшість часу проводимо вдома з родинами та разом із коханим. Це, дійсно, великий плюс, оскільки ми постійно в роз'їздах. Я вважаю, що карантин - це класна можливість виділити час на справи, які завжди відкладали. Зараз майже щодня на вулиці справжня весна та важко дотримуватися карантину, але ми з Владом намагаємося максимально рідко виходити з дому або ж вибирати для прогулянок найменш людні місця, проте, найчастіше ми обмежуємося простим походом до магазину. Також щодня ми тренуємось, аби не втрачати форму.

Вболівальникам хочу побажати міцного здоров'я, берегти себе, близьких та залишатися вдома. Проводьте час карантину з користю та шукайте в усьому позитив!

Анастасія: - Під час карантину найголовнішим є самоізоляція. Дуже важливо, аби кожен відчував цю відповідальність перед собою та оточуючими людьми. Ми намагаємося максимально дотримуватися всіх рекомендацій. Для підтримки форми Робі робить зарядку та іноді бігає.

В такий складний момент для всіх нас я хочу побажати всім терпіння та сил. Це тимчасово, все пройде. Бережіть себе та своїх близьких!

Прес-служба "М1925"
Переглядів: 741