Андрій Демченко: "Вболівальники побачать інший "Металіст 1925"
Андрій Демченко:
Новий головний тренер "Металіста 1925" Андрій Демченко в інтерв'ю "Харківському тижню" згадав, як потрапив до легендарного "Аяксу" середини 90-х, розкрив свої плани щодо "жовто-синіх" і розповів, як вчинить, якщо керівництво клубу буде втручатися у його роботу.

"Харків живе футболом"


- Ви завершували свою кар'єру футболіста дев'ять років тому саме у Харкові. Як вийшло так, що через стільки років ви знову повернулися сюди?

- Після ФК "Львів" я був, так би мовити, у творчому пошуці, а наш клуб (МФК "Металург" Запоріжжя - рідний клуб Демченка, - "ХН") проходить етап становлення, грає у Другій лізі та у нього є головний тренер. Мені ж хотілося працювати і я приїхав до Володимира Лінке (генеральний директор "Металіста 1925", - "ХН"), підготував програму, своє бачення гри команди та запропонував взяти мене на роботу тренером групи атаки. Я був атакуючим футболістом в минулому, вмів забивати, віддавати гольові передачі, створювати моменти і подумав, що мої знання можуть стати в нагоді тренерському штабу Олександра Горяінова. У підсумку мою пропозицію розглянули і я отримав запрошення на роботу.

- Ви постійно перебуваєте на базі, ще не встигли облаштуватися в Харкові?

- Ні, на базі я тільки під час підготовчого періоду. А так, клуб мені надає службову квартиру. Я живу на Плеханівській, біля стадіону.

- За останні вісім років Харків сильно змінився, на ваш погляд?

- Знаєте, змінився в кращу сторону. Раніше я був тут у якості футболіста і дивився на все іншими очима. Зараз я тренер. Коли працював в штабі Горяінова, пригледів неподалік від будинку невеликий ресторанчик, став там вечеряти. Коли прийшов туди в якості головного тренера "Металіста 1925", мене привітали з призначенням. Тобто, почали впізнавати і це приємно. Значить, Харків живе футболом, стежить за клубом. Мені, звичайно, приємно, що я працюю в такому клубі, який переживає своє друге народження. І, до речі, у мене прохання до вболівальників - не судіть нас строго і не рівняйте клуб за тією міркою, по якій рівняли той "Металіст". Ми лише підіймаємося з колін і хочемо стати міцними.

"Через багато років зрозумів, чого від мене прагнув Ван Галь"


- Для українських футбольних уболівальників ви - фігура досить значима, оскільки бути запрошеним в легендарний "Аякс" середини 90-х - це щось значить. Згадайте, як опинилися в Амстердамі.

- Це був довгий шлях. Перші кроки я робив у дитячій академії запорізького "Металурга". У ранньому віці дуже багато їздив у всілякі збірні СРСР і потрапив на замітки відомим радянським тренерам. Після розпаду Радянського Союзу мені надійшла пропозиція поїхати в московський ЦСКА, причому, відразу в дубль. Так почалася моя кар'єра. Після переїзду до Москви я почав грати за збірну СНД, виступив на Чемпіонаті Європи серед юнаків до 16-ти років, де ми грали в групі зі збірною Італії, за яку тоді виступав Франческо Тотті. Ми програли їм 1:2 - Тотті нам забив два голи, а в нашій команді відзначився я. Тоді ж потрапив на замітку скаутам "Аяксу". Потім був Чемпіонат Європи-1993, на якому я грав за збірну U-18 і став найкращим бомбардиром турніру. Там блищали, до слова, такі хлопці, як Рауль, Морьєнтес, Мічел Сальгадо та інші в майбутньому зіркові іспанці. Після цього надійшли конкретні пропозиції від "Баварії", "Фіорентини", "Штутгарту" та "Аяксу". Найбільше мені сподобався саме варіант з амстердамцями, які виграли Кубок УЄФА в 1994-му році, добре йшли в Лізі чемпіонів. Так я і потрапив до "Аяксу".

- Коли ви прийшли, в складі цього клубу блищали легендарні Райкаард і Овермарс, Зеєдорф і Клюйверт, Ван дер Сар і брати де Бури. Усі без винятку - або майбутні зірки світового масштабу, або вже діючі легенди. Як, на вашу думку, "Аяксу" вдалося зібрати такий колектив?

- Той склад "Аяксу" був поєднанням досвіду а молодості. У тій команді були досвідчені гравці на кшталт братів де Бурів, Блінда, Райцигера і Овермарса, а разом з ними грали молоді Зеєдорф, Клюйверт, Ван дер Сар та інші. Це було ідеальне поєднання футболістів різних поколінь. Природньо, що потім я зрозумів, що це була команда зірок, але на той момент це була команда-зірка. Вони виграли Кубок УЄФА, вони ствердилися в якості лідерів світового футболу, коли вони двічі грали у фіналах Ліги чемпіонів...

- За нинішнім "Аяксом" стежите? Його можна порівняти за рівнем з тією командою?

- Частинка моєї душі пов'язана з цим клубом. Чи можна порівнювати ці команди? Сумніваюся. Футбол змінився з тих пір. Він став трохи швидшим, універсальнішим, більш гнучким у тактичному плані. Тому проводити якісь паралелі не вийде. У 1995-му році був безперечно інший футбол. Але за "Аяксом" у минулому сезоні було дуже приємно спостерігати, хлопці видали феноменальний сезон в Лізі чемпіонів.

- Ви працювали під керівництвом багатьох тренерів. Хто для вас є головним авторитетом?

- З тих людей, які мене тренували, фаворит - Луї ван Галь (головний тренера "Аякса" в 1991-1997 роках, а також "Барселони", "Баварії", "МЮ" і збірної Голландії, - "ХН") . Звичайно, я взяв з футболу багато в чому завдяки йому. Тому що через деякий час усвідомив, чого від мене хотів тренер. Буває таке, що іноді згадуєш якісь моменти, вказівки наставника і розумієш: "Мене ж ось це просили робити, потрібно спробувати цей прийом на практиці".

- Може, назвете конкретні приклади?

- Я прихильник атакуючого, домінуючого футболу. Але стиль гри завжди залежить від підбору гравців. У "Аякса" цей підбір був феноменальним, тому що добре працювала клубна академія і ван Галь сам навчав молодих тренерів академії для того, щоб в результаті отримувати хороший продукт для головної команди. Вся система клубу спрямована на навчання грі за схемою першої команди - це 4-3-3. Тому всі гравці, всі тренери в буквальному сенсі працюють на першу команду, і хлопці, які приходять до основного складу, вже знають досконально систему. Я ці напрацювання взяв собі в тренерський арсенал і використовую їх тут на практиці. Вони працюють і досить непогано. За час своєї роботи я виховав чимало хлопців, які потрапили в юніорські та національні збірні своїх країн.

- Чому ж все-таки не вийшло заграти в Європі?

- Для цього є низка причин. Адаптація, акліматизація, мовний бар'єр, побут і сама унікальність системи "Аякса" - це все складові успіху. Візьмемо, наприклад, мову. Я приїхав, не знаючи ні англійської, ні голландської. Але клуб поступив порядно: найняв для мене вчителя, який навчає мові протягом півроку безкоштовно. Що встиг за цей час вивчити - це твоє. Якщо не встиг - плати гроші, вчися додатково сам. Але є така штука: ти можеш вивчити і на пристойному рівні володіти мовою, але при цьому боїшся розмовляти. Практично рік я боровся з цією проблемою, боявся помилитися і практично не розмовляв іноземною мовою. Це дало про себе знати. Я розумів, що від мене хочуть, але була замкнутість. А комунікабельність в команді - це дуже важливий фактор. Цей момент зіграв свою роль. Розуміння системи, філософії "Аякса" - теж зіграло. Я приїхав в статусі талановитого хлопчика, але який виріс в іншій країні і мав іншу ментальність. Було дуже важко перебудуватися. Плюс в команді була висока конкуренція. Якщо Клюйверт грав - Кану сидів, і навпаки. А я молодий хлопець, мене взяли на перспективу. Ці фактори не дозволили отримувати ігрову практику і закріпитися в "Аяксі".

"Моя задача - вивести команду до УПЛ"


- У "Металісті 1925" говорили про найжорстокіший відбір на посаду головного тренера. Як вдалося переконати керівництво клубу в тому, що саме ви повинні очолити команду?

- Дивіться, я працюю в "Металісті 1925" вже два місяці. Практично всіх хлопців вивчив, знаю їхній потенціал, знаю структуру клубу та інші тонкощі. В якійсь мірі це зіграло свою роль. До того ж, я надав Гендиректору та Засновникам своє бачення розвитку клубу, постановки гри, детально розповів, як це все буде відбуватися. Вони вивчили мої матеріали, запросили на співбесіду, а потім прийняли рішення на мою користь.

- Перед вами зараз стоять конкретні завдання?

- Звичайно, завдання таке, яке й було, його ніхто не знімав - це вихід до УПЛ. Але ми розуміємо, що ряд провідних гравців нас покинули. Такі як Синиця, Каневцев, Мельничук, Гранкін та інші - всього сім чоловік на сьогоднішній день.

- Ці гравці вам не потрібні, або ви просто не змогли їх утримати?

- Рішення по цих футболістам приймалося без мене, з ними розлучилися до мого призначення головним тренером, тому я не маю права обговорювати цю тему. Я отримав команду, яка є на сьогоднішній день, і зараз ми займаємося її комплектацією.

- У "Металісті 1925" є двоє бразильців, які до сих пір не можуть закріпитися в основному складі. У попереднього тренерського штабу були складнощі спілкування з ними. А як з ними розмовляєте ви?

- Дивіться, футбольна мова, в принципі, скрізь однакова. Є жести, англійська, є суржик, в кінці кінців. У мене немає проблем у спілкуванні з бразильцями, я з ними спілкуюся нормально. Якщо чогось не вистачає, я можу додати емоцій, щось продемонструвати наочно. Що стосується їхнього менталітету, тут є проблеми. В крові у бразильців - яскравий, видовищний футбол, вони хочуть грати більше на публіку, більше індивідуально. І культура футболу у них більше, можна сказати, "естрадна". Але в Україні все ж переважає інший менталітет, інший футбол. Через це їм важко перебудуватися. Я це все розумію та допомагаю їм адаптуватися до українського футболу. Адже є хороші приклади "Шахтаря" та "Металіста", в яких бразильці адаптувалися та ставали зірками.

- Питання, яке вболівальників турбує найбільше: що сталося з атакою команди навесні?

- Я думаю, що після першого кола суперники, вийшовши на фінішну пряму, більш детально почали вивчати нас, ретельніше готуватися до матчів із "Металістом 1925" І потім, ті ж "Волинь" і "Колос" - дуже серйозно укомплектовані, ці клуби могутніші в фінансовому плані. Більш багаті команди фінансово стимулювали наших суперників, аби вони відбирали у нас очки. Боротьба йде на всіх рівнях. Але факт в тому, що нашій команді стало важче: суперники почали оборонятися щільніше, тому було дуже складно забити.

- Але справа в тому, що не було навіть малюнка в атаці. Найчастіше з боку навіть не було розуміння, за рахунок чого "Металіст 1925" може забити хоча б гол...

- Я не можу це коментувати, тому що головним тренером був Олександр Горяінов. Я був у тренерському штабі, але працював всього півтора місяці, за які було складно щось змінити. У Горяінова були певні напрацювання, тому з міркувань етики я не буду коментувати.

- Припустимо. А у вас є бачення, як повернути команді результативність?

- Так, у мене є напрацювання, є своя методика. Впевнений, що ми змінимо багато і перед уболівальниками постане інша команда. Природньо, буде нова тактика, ми будемо більш детально розбиратися в різних нюансах, тренувати різні фази гри: вихід з оборони, завершення, командну гру в обороні, в штрафному майданчику, в середині поля, будемо працювати над тактичною гнучкістю. Це все використовується провідними клубами світу, цим потрібно займатися і нам. Інша річ - як тренери використовують ці інструменти в своїх командах. Хтось вважає, що ці нюанси не такі важливі, але точно не для мене. Потрібно брати досвід топ-клубів, різні тактики, ходи і пробувати їх використовувати.

"Готовий прислухатися до різних думок"


- Ви вже знаєте, кого з новачків хочете бачити в команді?

- Я можу сказати одне - зараз дуже багато гравців мігрують різними клубами. Тому можу заявити і нехай це прозвучить як реклама: "Металіст 1925" - стабільний клуб, в якому регулярно і своєчасно виплачуються зарплати і преміальні. У нас прекрасна база, відмінні умови для роботи, проживання та розвитку. Так, у нас не надзвичайний рівень фінансування, але ми прагнемо до більшого. Думаю, коли буде результат, ми вийдемо на більш високий фінансовий рівень.

- У своєму інтерв'ю нашому виданню глава Наглядової ради "Металіста 1925" Сергій Стороженко казав: "Ось себе критикую за те, що не втручався в роботу тренера, потрібно було попросити приділити увагу до іншої точки зору, на тактику, функціональну підготовку і, навіть, склад команди". Як ви відреагуєте, якщо керівництво буде втручатися у ваші дії?

- Якщо керівництво буде бачити, що щось не так, я завжди зверну увагу. Зрозуміло, що фахівці повинні визначати: що відбувається, чому. Я буду звертати увагу на думку фахівців, які були в футболі, щось бачили і щось знають. Я нормальна людина, хочу розвиватися і адекватно ставлюся до критики, тому прислухаюся до думки з боку. Може, це буде порожнеча, а, може, дійсно, слушне зауваження.

- Зараз тиску з боку керівництва не відчуваєте?

- Немає ніякого тиску, є повна довіра до мене. Я впевнений, що ми робимо все правильно і, сподіваюся, надалі вони будуть дивитися на нашу роботу і у них не буде приводу втручатися.

- Бачите себе в ролі тренера "Металіста 1925", скажімо, через два роки?

- Звичайно! Це величезний шанс для моєї тренерської кар'єри. Клуб з такими традиціями. Я б хотів вийти разом з ним до УПЛ, закріпитися там і давати гарний результат. Тут створені всі умови для продуктивної та якісної роботи.

2day.kh.ua
Переглядів: 1648